Бурштин – шлях від камінця до прикраси. Розкрій і полірування бурштину

Дорогоцінний камінь, який добувають у поліських копальнях, аж ніяк не нагадує ті сяйливі та величні прикраси, на які він перетвориться у майбутньому. Насправді, якби ми побачили бурштин у його природньому вигляді, то, швидше за все, навіть не здогадались би, що це дорогоцінність, а не звичайний придорожній камінчик. Для перетворення у самоцвіт він потребує вмілих рук майстра-ювеліра, який здатний вивільнити його приховану красу. Що ж роблять з добутими самородками?

Обробка бурштину

Будь-який камінь, перед тим, як перетворитися на кулон, стати частиною намиста або браслету, проходить низку певних операцій. До них належать обдирка, формування, шліфовка, розкрій, полірування.

Обдирка – це зняття кірки, яка виникає на поверхні бурштину внаслідок вивітрювання. Для цього майстер закріплює камінь на колесі, що крутиться, та обережно проводить по поверхні бурштину напилком або теркою. Отриману стружку та пил збирають до резервуару – пізніше з них виготовлять особливий лак для полірування. Обдирати самоцвіт починають з тієї сторони, яка була звернена догори, ще коли камінь був просто смолою на стовбурі велетенського дерева. Вона є більш чистою та прозорою, аніж нижня, яка прилягала до кори. Зате на нижній частині самородка утворюються дивовижні візерунки з плямок, тріщинок та сторонніх вкраплень, які можуть стати справжнім викликом для фантазії.

Розкрій бурштину передбачає розпилювання кристалу для отримання пластин необхідної товщини та розміру. Для цього використовують лобзик чи слюсарну ножівку по металу. Цей процес виглядає так: загорнутий в папір або тканину камінь затискають в струбцині чи лещатах, а далі поволі розпилюють, ніколи не доводячи розріз до кінця, аби мінерал не тріснув. Зробивши розпил, менший за товщину кристалу приблизно на 2-3 мм, камінь виймають, перевертають та проводять нову лінію з протилежної сторони. Після того, як ця операція завершена, інструменти чистять, а рештки бурштину збирають в спеціальну ємність.

На етапі формування заготовка набуває зовнішнього вигляду відповідно до замислу ювеліра. На камені з’являється малюнок необхідного об’єму та контурів.

Після цих операцій настає час для вирівнювання самоцвіту. Зазвичай первинна заготовка має доволі грубу, нерівну та шорстку поверхню. Тому для того, аби працювати з нею далі, ці дефекти потрібно прибрати. Майстер загладжує поверхню за допомогою наждачного паперу середньої зернистості, зазвичай 40-16. Для рівних ділянок застосують звичайні шматочки наждаку, для заглиблень та заокруглень абразив згинають. Рухи повинні бути легкими, обертальними та не надто тиснути на поверхню кристалу, щоб уникнути його розтріскування.

Шліфовка практично копіює попередню стадію, тільки наждачний папір є менш жорстким та зернистим. Для кращого ефекту майстри навіть можуть використовувати декілька різних абразивів, з кожним разом – все нижчої й нижчої зернистості. Досвідчені знавці бурштину працюють з подрібненою в порошок пемзою, яка робить поверхню каменю особливо гладенькою та шовковистою. При обробці мінерал обов’язково зволожується.

Полірування бурштину

Ця стадія – завершення роботи з виробом. Від вміння майстра залежить, чи не буде марною вся попередня підготовка, адже саме тепер остаточно усуваються всі дефекти, прикраса набуває досконалого вигляду.

Тому полірування відбувається вручну, за допомогою повсті, шкіри, фланелі чи фетру. З цих матеріалів виготовляються полірувальні круги. На їх поверхню наносять різноманітні абразивні пасти – окис олова хрому, заліза на маслі, зубний порошок і навіть крейду. В умовах масового виробництва полірування здійснюється бяззю, натертою сумішшю з бурштинового пилу, отриманого на попередніх етапах, крейди та парафіну.

Майстер полірує поверхню виробу коловими рухами, надзвичайно легко доторкаючись і постійно повертаючи предмет. Коли перевищити допустиму кількість обертів полірувального круга чи натиснути на камінь занадто сильно – його поверхня почне оплавлятись, утворюючи чорну запечену кірку. Це відбувається досить швидко, оскільки бурштин починає м’якнути при температурі, вищій за 100̊С, а його температура плавлення – 300̊С. Щоб уникнути цього, спеціалісти зменшують кількість обертів, знижують силу струму, що подається на прилад, до 70 В., або ж просто охолоджують заготовку водою. Якщо ж всі перестороги не допомогли, і на самоцвіті все ж таки утворився дефект, лишається тільки заново повторити всі операції шліфовки та полірування.

Як визначити, коли настає час закінчити полірування? Є одна безпомилкова ознака – так званий «принцип дзеркального ефекту», коли поверхня каменю відбиває все, що її оточує. Колись майстри, аби досягти цього, натирали самоцвіт пальцями. Ви також можете виконати цю нехитру дію, якщо ваша бурштинова прикраса потемніла чи перестала блищати.

І ось обробка завершена! Лишається тільки протерти виточений з бурштину предмет шматочком замші або фланелі, нанизати його на нитку, вставити в оправу, наклеїти на основу чи поставити на чільне місце в колекції.