Таємниці «Джоконди» - що приховує знаменитий шедевр?
- Унікальна майстерність - як працював художник?
- Загадка моделі - ким була зображена красуня?
- Посмішка Мони Лізи - що приховує красуня?
- Раптове викрадення - як був втрачений шедевр?
- Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» - цікаві факти
Щорічно цей витвір оглядає понад 8 млн. відвідувачів. Він фігурує в безлічі пригодницьких романів, наукових статей, критичних есе і наукових досліджень. Краса полотна не померкла і за більше ніж 500 років, що минули з дня його створення. Все це - опис картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза». А прочитавши нашу статтю, Ви дізнаєтеся найцікавіші факти і маловідомі відомості про чудову роботу!
 |
 |
| Портрет пані Лізи Джокондо Мона Ліза. 1503 - 1519 рр. |
Панно з бурштину «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі |
Унікальна майстерність - як працював художник?
Леонардо да Вінчі був дуже прив'язаний до свого шедевру. У його «Трактаті про живопис» та інших нотатках є безліч згадок про особливості полотна. Наприклад, майстерня, в якій створювалася картина, була обладнана спеціальними рухомими столами, а вікна влаштували таким чином, щоб світло ставало м'яким і розсіяним.
Саме це дозволило живописцю передати найтоншу гру тіней і відтінків на портреті (подібний прийом називається «сфумато»). Він оживив пейзаж, а ще дозволив відтворити відчуття і настрій моделі. Однак така техніка надзвичайно трудомістка - нанісши всього кілька штрихів, майстер відкладав роботу на досить довгий час, даючи фарбам просохнути. У ХХ ст. дослідники з'ясували, що товщина деяких мазків не перевищує 30 мікрометрів, а на всьому полотні немає жодного відбитку пальців або сліду від кисті.
Той, хто намалював картину, знав толк і в анатомії. Як відомо, Леонардо розкривав трупи, незважаючи на те, що в XVI ст. подібне заняття було під суворою забороною. Але завдяки отриманим даним він зумів зробити фігуру жінки більш реалістичною.
Загадка моделі - ким була зображена красуня?
Перший опис картини «Джоконда» було залишено Джорджо Вазарі. Ось як відгукувався про полотно цей письменник і художник: «Леонардо найнявся виготовити для Франческо Джокондо портрет його дружини, Лізи Герардіні, і трудився над роботою майже 4 роки, але все ж залишив її незавершеною. У цей час перед жінкою виступали блазні, співаки, гравці на лірі, видаляючи меланхолію і підтримуючи веселощі. Саме тому посмішка її така приємна, а очам властивий блиск і вологість, які зазвичай є у живої людини». На підставі цих слів шедевр, створений великим живописцем в 1503-1506 рр., й знайшов свою назву.
Однак зараз ця теорія піддається сумнівам, адже народжений в 1511 р. Вазарі не міг бачити процес створення полотна і писав про нього «з чужих слів». Так, красуня на картині приховує голову під жалобною вуаллю вдови - а тим часом багатий флорентійський торговець Франческо Джокондо прожив 79 років. Крім того, портрет так і не став власністю родини Джокондо - Леонардо да Вінчі постійно тримав його у себе. Навіть їдучи з Мілана в 1516 р. він не зміг розлучитися з шедевром. А пізніше, коли французький король Франциск I запропонував за цей витвір 4 тисячі золотих екю - колосальні гроші в ту епоху - майстер теж відповів йому відмовою.
У 1925 р. дослідник-мистецтвознавець Вентурі висунув теорію, що на полотні зображена герцогиня Констанца з родини д'Аваллос. Вона була подругою самого Джуліано Медічі - співправителя Флорентійської республіки. Ця гіпотеза грунтується на записах секретаря, який супроводжував кардинала Луїджі д'Арагона під час його візиту до художника. Помічник стверджує, що «картина Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» була створена з натури на замовлення брата Лоренцо Прекрасного». Подібну теорію підтверджує і Енео Ірпіно, який оспівав жінку у своїй поемі.
А в 1957 році італійський вчений Карло Педретті заявив, що живописець намалював Пачіфіку Брандано - мати римського кардинала Іпполіто і ще одну коханку Джуліано Медічі. Згідно з цією версією, чоловік замовив портрет для свого позашлюбного сина, щоб дати йому можливість побачити матір (на той час вона вже померла, так що майстер запам'ятовував ідеалізований образ).
Посмішка Мони Лізи - що приховує красуня?
Одна з найбільш знаменитих загадок портрету - це, безперечно, вираз обличчя моделі. Ефемерна, рухлива посмішка присутня у багатьох роботах живописця, але в «Джоконді» вона відтворена просто ідеально. Першим її оспівав письменник епохи Романтизму Т. Готьє: «Сфінкс краси, який так загадково всміхається з картини Леонардо… Небезпечно потрапити під чари цієї примари… Її усмішка обіцяє незнані насолоди, вона так божественно іронічна…». Подібні слова принесли витвору всесвітню славу. Його вивчали історики, мистецтвознавці та навіть психологи - зокрема, З. Фрейд стверджував, що «Мона Ліза» є «найдосконалішим зображенням антагонізму, який управляє любовним життям жінки ... контрастом стриманості й зваби, жертовної ніжності та безоглядної чуттєвості, безмежної любові і зловісної загрози».
|
Популярні товари |
Цікавляться посмішкою Джоконди й медики. Так, отоларинголог К. Адур (Окленд, США) впевнений, що подібний вираз обличчя зазвичай властивий людям з паралічем лицьового нерва. А Дж. Борковські вважає, що модель втратила багато зубів - на збільшених знімках полотна він виявив шрами навколо її рота.
Крім того, посмішку жінки можна розглянути лише під певним кутом. Нейрофізіолог М. Лівінгстон пояснила причини подібного явища. На її думку, той, хто написав картину, в процесі роботи не дивився на рот натурниці. Тому сприйняти такий вислів можна лише за допомогою периферичного, менш виразного зору - а варто сфокусувати увагу на губах красуні, і воно тут же вислизне.
Раптове викрадення - як був втрачений шедевр?
Ймовірно, цей витвір - найзнаменитіша картина в усьому світі. Нею милувалися мадам де Ментенон, Людовик ХІІІ, Наполеон. Художники неодноразово намагалися створити достовірну копію портрета, а Жан-Огюст Енгр, Каміль Коро і Жак-Луї Давид називали його «своєю музою». У XIX ст. в Лувр почали приходити листи, адресовані «Моні Лізі». У них люди ... признавалися в любові до полотна!
 |
 |
| Порожня стіна, де висіла «Мона Ліза» 1911 р. |
Вінченцо Перуджа. Лист з кримінальної справи |
Однак така популярність призвела до неприємності. 21 серпня 1911 р. світ стрясає звістка про втрату «Джоконди». Поліція негайно кинулася на пошуки унікального витвору, висуваючи різні версії. Так, одна з них свідчила, що шедевр спалив незграбний фотограф, який знімав його за допомогою магнієвого спалаху. Підозри впали і на більш знаменитих людей - наприклад, на поета Гійома Аполлінера і Пабло Пікассо.
Нарешті, через два роки полотно знайшли. Посприяв цьому сам викрадач - італійський дзеркальник Вінченцо Перуджа, раніше трудився в Луврі. Він запропонував купити картину начальнику галереї Уффіці (Флоренція). Злодій стверджував, що всього лише хотів повернути шедевр на його історичну батьківщину.
Знайдення портрета стало всесвітньою сенсацією. Екскурсанти, які відвідували музей, хотіли бачити тільки «Джоконду». А ось інтелігенти, навпаки, повстали проти такого поклоніння - так, живописець-авангардист М. Дюшан навіть опублікував в журналі «Дада» шарж, на якому до полотна були домальовані вуса.
Зараз зал Лувру, де знаходиться картина «Мона Ліза», забезпечений численними екранами з куленепробивного скла. Вони призвані захистити витвір Леонардо да Вінчі від вандалізму і контактів з навколишнім середовищем.
Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» - цікаві факти
Сучасники живописця неодноразово захоплювалися яскравими, багатими тонами його полотен. Однак роки не щадять нікого - і «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі не стала винятком. Дивлячись на глуху, темнувату гаму зображення, складно уявити, що колись воно сяяло насиченими коричневими, зеленими, золотистими фарбами. Під впливом світла і повітря окислились використані в роботі пігменти, лак і сполучна речовина. Негативним змінам посприяли й численні реставрації, що пошкодили поверхню полотна. А дерев'яні опори, до яких воно прикріплене, потріскалися і перекосилися.
Виправити це вирішив інженер і оптик Паскаль Котте (Франція), який винайшов унікальну мультиспектральну фотокамеру. Його пристрій дозволяє отримати детальні знімки роздільною здатністю понад 240 мегапікселів у всіх відомих спектрах - від ультрафіолетового до інфрачервоного. А щоб якість зображення була бездоганною, витвори мистецтва додатково сканували ще одним приладом.
Вчений фотографував портрет Джоконди більше трьох годин - спеціально для нього картину витягли з захисного боксу. Він створив 25 знімків, які ще два роки обробляли спеціальними програмами, звіряючи отримані дані з історичними документами. І, нарешті, у 2007 р. вони були представлені на виставці «Геній да Вінчі». Саме тоді відвідувачі змогли оцінити, наскільки точно і тонко були підібрані тони картини - блакитне небо, чітка лінія гір на горизонті і яскрава зелень деревних крон ідеально відтіняють ніжну шкіру красуні.
Крім того, фотографії дозволили виявити начерки та ескізи, які були приховані під пізнішими шарами фарби. Зокрема, на першій версії портрета дівчина мала брови та вії, підтримувала накинуте на голову покривало, а її посмішка ще не набула характерної загадкової таємничості. А ось невеликої плями в куточку ока не було - ймовірно, вона з'явилася внаслідок попадання крапель води. Є версія, що дане пошкодження з'явилося в той період, коли знаменитий витвір прикрашав ... ванну кімнату Наполеона!
Тут наведені далеко не всі відомості про картину «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі. Цікаві факти про полотно можна перераховувати дуже довго - але, щоб по-справжньому оцінити його красу і досконалість, необхідно поглянути на шедевр зблизька. І зробити це Вам допоможе інтернет-магазин «Янтар Полісся», пропонуючи портрет з натуральних сонячних самоцвітів!
Схожі статті в блозі
Картина з бурштину - Густав Клімт «Поцілунок»
Живопис гохуа - секрети та особливості стародавнього мистецтва
Картини, написані незрячим - унікальні полотна Джона Брамблітта
Оригінальні картини з бурштину: триптих та пентаптіх
Дякуємо за Ваш голос
